Географія

Розташоване за 18 кілометрів на південний схід від райцентру Тростянця (автошлях місцевого значення). Село розташоване у низині за 3 км від р. Ворскли на її правому березі. На протилежному березі розташоване село Бакирівка (Охтирський район). Місцевість тут порізана глибокими та довгими ярами. На південь від села простягається ліс. На півночі села — Довгий Яр. Саме тут колись брала свій початок невелика річка Кам'янка, за якою село отримало свою назву. Зараз тут розташований ставок. На південний захід від села є невеличке озеро. Через село проходить залізниця (ділянка Суми—Люботин) і є залізнична станція Бакирівка.

Найближчі сусіди — села Люджа і Кам'янецьке. Ґрунти у селі і навколо нього чорноземні, є запаси піску і глини, клімат — помірно-континентальний, сприятливий для вирощування всіх сільськогосподарських культур. Село має значний рекреаційний потенціал.

Історія Кам’янки у 16-19 ст.

Історія Кам’янки бере свій початок з другої половини 17 ст. Перша писемна згадка про село належить 1660 року. Група козаків з Правобережної України на чолі з Василем Бутиріним прийшли із своїми родинами, пожитками і вирішили тут оселитися. Природа краю зачарувала переселенців Вибір поселення був досить вдалим: на південь від слободи прилягав Жабчин Яр, зі сходу захищала річка і пагорб вкритий лісом.Населення слободи займалося землеробством, розводило домашню худобу, птицю. У лісі полювали на кабанів, зайців, лосів. Збирали гриби, ягоди.

1694 року був зведений дерев’яний храм. Сьогодні про нього нагадує великий дерев’яний хрест на в’їзді у село.Назва села походить від назви річки Кам’янки, яка протікала з північного сходу. Кам’янські землі входили до Охтирського полку. Першим охтирським полковником був Іван Гладкий, згодом його замінив Микола Матвєєв, а з 1679 року полк прийняв колишній боромлянський сотник Іван Перехрестов.У складі російської армії полк брав участь у боротьбі проти кримських татар в Кримських походах 1687 і 1689 років. Полковник Перехрестов був дуже жадібний, привласнював собі землі, намагався закріпачити козаків. За свавілля, пограбування людей Івана Перехрестова указом Петра І від 4 березня 1704 року було позбавлено звання полковника і земель, які перейшли у власність держави.

Про ті далекі часи сьогодні нагадує нам назва частини вулиці Леніна – Бутирівка.З 1696 року по 1704 рік землі Кам’янки належали охтирському полковнику Івану Перехрестову. Цар Петро І отримав багато скарг на нього. В 1704 році ці землі були передані в казну. З 1724 року Петро І передав ці землі своєму духівнику Тимофію Надаржинському за вірну службу. Династія Надаржинських залишила по собі добру пам’ять нащадків. Коштом Надаржинських в Кам’янці 1800 року був збудований храм Різдва Пресвятої Богородиці, який і до сьогодні милує око жителів і гостей села. Проект храму розробив відомий архітектор Олександр Паліцин. Швидко зростає село наприкінці 19 століття, коли через Кам’янку пройшла залізниця «Харків- Суми» у 1877 році. Цього ж року була відкрита станція Бакирівка.

1896 року в Кам’янці коштом земства було збудовано нову школу, в якій і до сьогодні працює Кам’янська школа. 20 квітня 1897 року в селі була відкрита бібліотека. У другій половині 19 ст. на початку 20 ст. значна частина кам’янських земель належала Кенігу. Кенігівський фільварок мав 252 десятини орної землі, 173 десятини сінокісної. У 1883 році Кеніг купив у поміщика с.Янківки ділянку землі в 436 десятин. Кам’янське господарство і Янківська дільниця контролювалися одним управляючим, який жив у Кам’янці.

Історія Кам’янки на початку ХХ cт.

Початок ХХ ст. приніс бурхливі події. Бунтарський дух козаків передався новим поколінням кам’янчан. Наш земляк Федченко Павло Захарович став учасником повстання на броненосці «Потьомкін» влітку 1905 року.Свої шрами залишила і Перша світова війна. Відомі імена кам’янчан, які воювали на фронтах Першої світової: Шевченко Я.М., Столяренко В.В., Комишан Я.А., Дробітько В.І., Кебко І.Й.

У Кам’янці народився і виріс відомий революціонер-більшовик Тростянеччини Яків Григорович Півненко. Народився 1884 року. Рано залишився без матері. З 17 років працював на кенігівському цукровому заводі у Тростянці. Захопився новою ідеологією- марксизмом. З 1907 року—член більшовицької партії. Активно пропагував у Кам’янці та Тростянці нові більшовицькі ідеї. За ці ідеї поклав навіть своє життя. У 1919 році був розстріляний петлюрівською владою. За радянських часів його ім’ям були названі вулиці у Тростянці та Кам’янці та тростянецький цукровий завод.

В Кам’янці встановленню радянської влади активно сприяв брат Якова Півненка Микола Півненко – член комітету незаможних селян. У 1926 році він організував у нашому селі комсомольський осередок.

З приходом до влади більшовиків збулася споконвічна мрія селян про землю. Кожна селянська родина отримала наділ землі, здатний забезпечити безбідне існування кожної працьовитої родини. Але великі податки , встановлені сталінською владою, знекровлювали селянські господарства. Така політика привела до голодомору 1932-33 років. Зручним знаряддям викачування коштів стали колгоспи. Сталінська колективізація мала жахливі наслідки. 14 сімей в Кам’янці були занесені до списку куркулів та підкуркульників. Вони позбавлялися майна, а деякі були вислані і більше ніколи не повернулися до рідного села.

Сталінські репресії понівечили долю багатьох наших земляків. Серед них Ракітін Дмитро Макарович. У 1937 році у віці 17 років за зфабрикованим звинуваченням він був заарештований і відправлений до таборів. Катування, зневіру, важку працю, холод, голод, хвороби, спробу самогубства—все довелося пережити цій мужній людині. Лише 1989 року він був реабілітований і повернув собі чесне ім’я. Пройшовши важкі випробування, залишився доброю, порядною людиною. Працював у нашій школі—навчав дітей музиці, фотосправі.

Історія Кам’янки в 1941-1945 роках

632 жителі Кам’янки пішли на фронт. 273 так і не повернулися з війни. Випускниця нашої школи 1941 року Носач Ніна Іванівна згадувала: «22 червня у школі був запланований випускний вечір. Ми були молоді, сповнені надій і мрій на майбутнє. Але страшна новина прокотилася селом «війна». Ввечері усі зібралися у школі, але біль і смуток був на обличах. Наступного дня почалась мобілізація. Я потрапила на фронт медичною сестрою. ..Війна перевернула наше життя.»  Німці прийшли у село 9 жовтня 1941 року. Вони закликали підтримати нову владу, обіцяли щасливе життя. Але фашистський «новий порядок» обеонувся економічним пограбуванням села, терором та відправленням на роботу до Німеччини працездатного населення. Кам’янчани вдень переховувалися у лісі, тримали зв’язок з партизанами, допомагали їм продуктами, передавали інформацію про окупантів. За повідомленням кам’янчан партизани розстріляли старшого поліцая. У відповідь німці зробили облаву у селі. Заарештували батька і сина Гудзенків. За зв’язок з партизанами їх спочатку відправили до Тростянця, а потім розстріляли. Великих боїв у Кам’янці не було. Але жителі пригадують такий факт.

У 1943 році після проведення успішної операції на Курській дузі було розпочато звільнення нашого краю від німців. Над Кам’янкою німці підбили радянський літак. Командир екіпажу Федір Михайлович Суслов загинув. Решту льотчиків, які встигли катапультуватися, німці зхопили і відправили до Тростянця. А Федір Суслов був похований кам’янчанами. 19 серпня 1943 року Кам’янка була визволена від німців. Серед визволителів був наш земляк Мироненко Пилип Андрійович. Після війни він працював на машинобудівному заводі у Тростянці. 1980 року у центрі нашого села був зведений меморіал Слави на честь кам’янчан, які загинули у Великій Вітчизняній війні.

Історія Кам’янки в другій половині ХХ cт.

У 1952 році в село провели радіо. З 1956 року село електрифіковане. 1962 року два колгоспи кам’янський «новий шлях» та Кам’янецький «Красний партизан» були об’єднані в один «Дружба», а згодом на честь 30-річчя Перемоги перейменований «Імені М.Ф.Ватутіна». Перед будинком правління колгоспу був встановлений бюст М.Ф.Ватутіна. Так кам’янчани вшановують пам’ять про командуючого Воронезьким фронтом , який звільнив наше село від німців.В 1961 році на честь першого польоту людини у космос біля нашої школи був закладений парк імені Юрія Гагаріна, перейменована вулиця на його честь.

У 60-80-і роки невпізнано змінюється обличчя села. З’явилася нова вулиця Піонерська, двоповерхова лікарня з пологовим будинком. У центрі села закладений парк на честь 40-річчя Перемоги. Була проведена меліорація земель і прокладені асфальтовані дороги. Працювали 7 магазинів, будинок побуту, бібліотека, клуб тощо. У цей період було найбільше зроблено для розвитку соціальної інфраструктури за всю історію села. Протягом «лихих» 90-их років тривали руйнівні процеси, що охопили всю Україну. Перестав працювати колгосп—основне підприємство, де працювали жителі Кам’янки, який підтримував соціальну сферу села, закритий був дитячий садок, клуб, магазини, будинок побуту.